От і настав ранок 30 квітня на який було заплановано відбуття "потягу" до Чигирина від добре знайомої всім покатушникам зупинки "У Ангела" . Станом на 8-00 на "платформі" зібралося чимало від’їжджаючих, аж цілих два учасника, я та Олександр. Перше фото на пам’ять біля берез в сквері і ми вирушаємо по знайомому маршруту на Знам’янку. Початок традиційний все йде добре до розвилки с.Веселівку , тут якись
ледачій працівник дорожньої служби
полінувався залатати яму і в результаті проїзду через яку маємо перший прокол заднього колеса в Олександра. Почаклувавши над колесом хвилин 15-20, окрім чималого "прокусу" камери знаходимо ще й колючку з акації в покришці, яка на наше щастя так і не спромоглася пошкодити камеру, прямуємо до Знам’янки. Купуємо в АТБ необхідні продукти харчування та їдемо в напрямку с.Дмитрівка, з цього моменту починається зовсім незнайома нам дорога. Відстань 7км по дорозі
з задовільним асфальтом проїзд- жаємоо без пригод лише перед самим селом крутий спуск з поворотом і швидкість досягає позначки в 45 км/год. Селом дої- зджаємо до правого повороту на Чигирин. Проїхавши Дмитрівку попадаємо до села Плоске, назва якого відповідає дійсності, бо розташоване воно в широкій плоскій

долині. Саме село виглядає досить непри-
вабливо,надзвичайно багато кинутих домівок,
серед яких є багато придатних для
проживання. За с.Плоским пришов час
обідати що ми з задоволенням зробили на
якісь старі садибі від якої залишились
ли старі яблуні та абрикоси. Так
розмірковуючи про бачене та майбутнє наших сел ми доїхали до Черкаської області. Дорога змінила рельєф та почала то спускатись донизу то лізти в гору з нахилом 6%-8%. Погойдавшись на таких качелях ми успішно доїхали до Чигирина.
Місто виглядає чисто та привабиво, у всякому разі його центральна частина, де нашу увагу привернула гарна церква.

Проїхавши ще кількасот метрів підї-
хли до частково недобудованнї рези-
дції президента, принаймі така булла
задумка і яка подальша доля цього
комплексу будівель поки невідомо.
Після цього був важкий підьом по
досить крутій бурківці на Замкову гору
до памятника Б.Хмельницькому,
нажаль в мене не вийшли фото з цієї
частини подорожі. Оглянувши
памятник Хмельницькому і відбуд-
ований форт Дорошенка, та поспілку-
вавшись з місцевим охорнцем з’ясувалось що з велосипедами взагалі не можна підійматись до пам’ятника а треба залишати їх на стоянці внизу. Розпитавши в тогож охоронця як краще проїхати в Суботів туди ми і поїхали по дорозі набрали води в криниці глубина якої ,на мій поглд сягає метрів 40-45. На шляху до Суботова нс наздогнало трє молодих людей з Одеси, з якими ми упішно подивились не- численні пам’яки Суботова, а саме церкву
усипальницю Б.Хмельницького та
заповідник "Три кирниці"

Після заповідника булла ночівля на терасі
в 400 мерах від криниць поряд з одеси-
тами. Тут також нижче по схилу протікає

струмок в якому можна якщо не скупатись, то приємнно помитись і зняти втому за день.

На ранок наші шляхи розходились одесити їхали до 1000 літнього дуба та урочище Холодний яр, а наш шлях лежав на Кіровоград тим, більше що гальмівні колодки на велосипеді Олександра наказали "довго жити". Повертались ми через села Іванівка, Любомирка, Трилнси смт. Олександрівка. На цій догрозі майже до с.Трилеси багато 8% спусків та підьомів якість покриття яких тут бажає кращого. Обідали ми другого дня в лісосмузі між с.Івангород та с.Підлісне.
Так завершилась наша невелика подорож до Чигирина і Суботова і залишила в пам’яті приємні спогади. Всього ми прїхали за два дні 216 км.з двома проколами та стертими колодками.